Оксана Чередник вщент руйнує міф, що бухгалтер – професія не творча. Ще й яка творча!, скаже кожен, хто побуває на її робочому місці у Чуйківському лісництві Свеського лісгоспу, де Оксана працює бухгалтером. «Вона навіть до здачі звітів бухгалтерських підходить з творчістю. Окрім того, що вони завжди здані вчасно, чітко вивірені і точно обраховані, вони ще й надруковані в кольорах», - ділиться директор Свеського лісгоспу Олег Закусило.
І дійсно, перегортаю листки річного бухгалтерського звіту, який виграє всіма кольорами веселки, дивуюся…
- А це, щоб ніхто не говорив, що цифри – нудна наука, так вони у мене посміхаються, - в унісон цифрам посміхається і Оксана.
Вона - бухгалтер за освітою і професією, поетеса – за станом душі, бо від природи наділена неабияким хистом до художнього слова.
- Якось взимку, їхали на роботу вантажною машиною, самі розумієте, що в нашому краї зима - це повне бездоріжжя. Машина застряла. І поки її визволяли з пастки, я пройшлась по лісу, а там, зрозуміло, не так просто було втримати емоції. Вірш написався, здавалося, сам-собою. Зошита під рукою не знайшлося, так я записала його на корі з берези. Хочете прочитаю?
..Починає звучати прекрасна поезія про ліс, написана пером справжнього майстра ...від зворушливого тембру її голосу та пронизливих слів, здається, поринаю в той ліс, де й були написані ці рядки…
Огромный и чудесный лес,
Как полон он очарованья!
Большое множество чудес
Таит в себе, храня молчанье…
Ще довго продовжую залишатись в полоні емоцій…
- Голос? Це у мене від мами, - з помітним сумом говорить Оксана, - Мами вже немає… Вона була вчителькою початкових класів, вимогливою, але дуже чуйною і лагідною. Вона й мене у початкових класах вчила. А ще вона прекрасно співала, кажуть, що її голос передався мені в спадок…
…Лірика поезії внесла корективи у наше спілкування. Воно стало більш розкутим і відвертим.
- А що Вас надихає на вірші, звідки ви черпаєте такенескінченне натхнення? – запитую.
Оксана посміхається, а в її очах з'являєтьсяособливий блиск.
- Все досить просто - джерело мого натхнення – моє кохання, – без вагань відповідає вона, а потім додає: – А моє кохання – це мій чоловік, мої діти, родина, і, звичайно, ліс…бо дуже люблю природу.
Народилася Оксана на Одещині, де про ліс годі було мріяти. Та одного разу їх зі школи повезли на екскурсію, там вона побачила справжній ліс і …закохалася.
- На моїй батьківщині багато фруктових садів, а от лісу майже немає. Пригадую, я була в сьомому класі, коли вперше побувала на екскурсії у лісі. А дещо пізніше, для нас організували піонерський зліт у лісовому масиві. Духмяне лісове повітря, підігріте духом змагань, глибоко запало в дитячу душу. Вирішила, що професію свою обов'язково пов'яжу саме з лісом.
Сказано-зроблено! Закінчивши школу Оксана вступила доЧугуєво-Бабчанського лісового технікуму.
- Дізналася, що найближчий до Одеси лісівничий навчальний заклад знаходиться в Харківській області. Близько доби добиралася. Зараз як згадаю, після восьми класів, сама з дому…Та час був зовсім інший, людяніший, - пригадує Оксана. – Вивчилася і приїхала працювати на Сумщину. Отак тут і лишилась,і іншої долі собі навіть не уявляю.
- На Сумщину потрапила за розподілом? – цікавлюся.
- Ні, за покликом душі, - зізнається Оксана, і її очі знову наповнюються вже знайомим мені блиском. – В технікумі ми познайомились з моїм майбутнім чоловіком Олександром. От він мене на свою батьківщину і привіз.
Її чоловік – Олександр Михайлович Чередник - лісничий сусіднього Дружбівського лісництва Свеського лісгоспу.
- Коли я вперше сюди приїхала на знайомство та гостини до батьків Олександра, мене полонила своєю красою природа цього краю. Та романтика – романтикою, а буденне життя – зовсім інша річ. Самі бачите, край наш - це далека провінція. Я дещо хвилювалася, чи зможу тут звикнути? Та Олександр запевнив, що разом нам буде добре будь - де. І слово своє дотримав. Я люблю цей чарівний край, він став для мене рідним.
Олександр і Оксана разом вже більше двадцяти років, виховали двох доньок, та іскру свого кохання вони зберегли й пронесли через роки. Мало того, з часом їх яскраве почуття набуло ще глибшого змісту.
- Кожного року в лютому місяці ми святкуємо день нашого знайомства. Це особливий для нас день, бо зустріч двох половинок одного цілого – це ні що інше, як благословення Господнє, - відкриває сокровенні секрети сімейного щастя Оксана.
- А тематика і слова віршів виникають самі по собі. Пишу, коли є натхнення. Домашні мені розуміють і завжди підтримують. Вони - і мої перші вдячні слухачі, і суворі критики, - зізнається вона.
Та її вірші знають і чують не лише вдома. Поезія Оксани добре відома і в Свесі, і в Ямполі, і в Сумах. В її творчому доробку поетично представлена кожна пора року, багато філософських віршів-роздумів, але домінуючу більшість складають вірші про життєдайне джерело всього живого на землі – силу і красу кохання. Побажаємо Оксані і Олександру, щоб ніщо не затьмарило їх сімейного щастя, а взаємне почуття й надалі народжувало в її душі творчість та разом з нею поринемо у світ її зворушливої поезії…
Любовь
Любовь похожа на цветок ,
Который только распустился.
То уронил он лепесток ,
То ярким светом заискрился.
В том свете нежность, доброта
И поцелуй - очарованье,
В нём неземная красота ,
Влюблённых сладкие мечтанья.
В нём роз, фиалок аромат
И метиолы запах нежный
И солнца красочный закат,
Такой чудесный и безбрежный.
Любовь – то горная река,
Чудесна , сильна и прекрасна,
Но размывая берега
Порой бывает и опасна.
Там всплеск эмоций и желаний
Мечты остаться лишь вдвоём.
И горечь разочарований
И страсть , наполнена огнём.
Там чувства льются через край
И страсть звездою яркой вспыхнет.
Придёт пора сказать : прощай,
Но боль на сердце не утихнет.
Любовь - похожа и на море,
Где волны весело шумят,
В зелёной глади, на просторе
Желанья чайкою летят !
Где воздух свеж и чист, а ветер
Гуляет по седым волнам,
Так восхищают чувства эти,
переполняя сердце нам.
Там искренность и постоянство,
Глаза счастливые всегда.
Любовь летит через пространство.
Владычица судьбы она.
Любовь - достойная награда !
Кому как в жизни повезёт.
Бороться за неё нам надо.
И счастлив, кто её найдёт !
Чудесный лес
Огромный и чудесный лес,
Как полон он очарованья!
Большое множество чудес
Таит в себе, храня молчанье.
В лесу приятно находиться
Вокруг такая красота ,
Вот капелька росы искрится,
Блестит, как первая слеза.
И солнышко уже проснулось
И поднялося высоко.
Осинка ото сна очнулась
Ей так прохладно и свежо.
Затрепетали вмиг листочки,
Приветствуя пришедший день
И выросли вокруг грибочки
И дружно облепили пень.
В лесу растёт их очень много:
Маслята, рыжики , грузди,
Да вот же, прямо у дороги
Красивые боровики.
Какая здесь растёт малина-
Красива, спела и вкусна,
И ежевика и калина
И много разного добра.
Растут здесь белые берёзы
Нас восхищают красотой.
Весной они роняют слёзы,
А летом – радуют листвой.
Словно большие исполины
Стоят могучие дубы.
Нет изумительней картины
Величия и красоты.
Сосна – чудесница лесная.
Она высока и стройна.
Задумчиво стоит мечтая
И силы жизненной полна.
Растёт и липа и тополя
И ясень, и кудрявый клён.
Здесь чувствуется сила, воля
И мудрость с глубины времён.
А как легко в лесу мечтать
И отдыхаешь тут душой
И миг блаженства не отнять
Царят надежда и покой.
Нам нужно лес оберегать,
Ценить и множить красоту.
Чтоб по наследству передать
Любовь к нему и доброту
| 
